Імпедансометрія
Імпедансометрія (акустична імпедансометрія) – об’єктивний метод діагностики слуху, що допомагає визначити місце і характер порушення в слуховій системі. Вона дає відомості про стан середнього вуха, слухової труби, равлика, слухових і лицьових нервів.
ЗМІСТ
- Що таке акустична імпедансометрія
- Основні діагностичні тести акустичної імпедансометрії:
- Тімпанометрія
- Дослідження функції слухової труби
- Акустична рефлексометрія
- Діагностична цінність акустичної рефлексометрії
Що таке акустична імпедансометрія
В центрі слухової реабілітації ЕРГО-Я акустичну імпедансометрію проводять висококваліфіковані фахівці з використанням приладів фірми Interacoustics. Діагностичний аналіз результатів і діагностичний висновок дає лікар-сурдолог або лікар-отоларинголог.
У поєднанні з іншими діагностичними методами, акустична імпедансометрія дозволяє діагностувати у дітей і дорослих:
- Наявність рідини в середньому вусі.
- Пошкодження (перфорацію) барабанної перетинки.
- Тімпаносклероз.
- Гіперрухливість барабанної перетинки.
- Порушення прохідності слухової труби.
- Секреторний середній отит.
- Отосклероз.
- Фіксацію ланцюга слухових кісточок.
- озрив ланцюга слухових кісточок.
- Невриному і інші патологічні стани слухового нерва.
- Патологічні стани лицьового нерва.
- Деякі центральні патології слухового аналізатора.
- Орієнтовно визначити зниження слуху при сенсоневральній приглухуватості.
- Здійснити контроль лікування гострого середнього отиту.
- Оцінити стан дренажних трубок барабанної перетинки при лікуванні хронічного адгезивного отиту.
Акустична імпедансометрія полягає в автоматизованому вимірюванні зміни (зсуву) акустичної провідності (адміттанса) середнього вуха при зміні тиску повітря в закритому слуховому проході (тімпанометрія) або при впливі звукового стимулу (акустична РЕФЛЕКСОМЕТРІЯ).
Акустичний адміттанс – це акустична провідність структур зовнішнього слухового проходу і середнього вуха, і відповідно акустичний імпеданс – їх акустичний опір.
У період ранніх наукових медичних досліджень цього методу кінця 1950-х – початку 1970-х років в експериментальними приладами вимірювали зрушення акустичного опору (імпедансу). Звідси і пішов термін «імпедансометрія», застосовуваний і зараз, хоча сучасні прилади змінюють зрушення акустичної провідності – зворотної величини акустичного імпедансу. Тому цей метод називають також «адміттанс-аудіометрія» або «імміттанс-аудіометрія» (Immittance Audiomerty).
Для проведення акустичної імпедансометрії використовують спеціальний прилад – аналізатор середнього вуха (в минулому – Імпедансометрія). Це електроакустичний прилад, показаний на малюнку 2.
Аналізатор середнього вуха складається з акустичного зонда з вушною вкладкою, додаткового аудіометричного телефону і цифрового аналізатора звуку з вбудованими в нього регулятором тиску повітря, пультом управління, екраном і принтером. В зонді розташовані мініатюрні телефони і мікрофон, а через зонд проходить тонка еластична трубочка від регулятора тиску.
Один мініатюрний телефон зонда посилає в закритий вушною вкладкою слуховий прохід звук – зондує тон. Частота зондуючого тону повинна бути 1000 Гц для дітей у віці до 12 місяців і 226 Гц для пацієнтів всіх інших вікових груп.
Мікрофон зонда приймає зондуючий тон і його відображення від барабанної перетинки. При акустичній рефлексометрії другий мініатюрний телефон зонда подає стимулюючий звук в досліджуване вухо (іпсілатеральний стимул), а аудіометрично головний телефон – в протилежне вухо (контралатеральний стимул). При тімпанометрії регулятор тиску повітря змінює тиск в слуховому проході, герметично закритому вушною вкладкою, щодо навколишнього атмосферного тиску – спочатку знижує тиск, потім підвищує, а потім повертає його до навколишнього атмосферного тиску.
Цифровий аналізатор обчислює акустичний адміттанс і його зміни при зміні тиску повітря (тімпанометрія і визначення функції слухової труби) або звуковий стимуляції (акустична РЕФЛЕКСОМЕТРІЯ). Параметри дослідження задаються пультом управління. Результати показуються на екрані і роздруковуються на принтері.
Акустична імпедансометрія абсолютно безболісна для пацієнта. Вона є одним з найбільш широко застосовуваних діагностичних методів у дітей і дорослих і обов’язкова в усіх розвинених країнах.
Основні діагностичні тести акустичної імпедансометрії
- Тимпанометрія.
- Дослідження функції слухової труби:
- Тест прохідності слухової труби при перфорованій барабанній перетинці
- Акустичесна рефлексометрія:
- Визначення порогів акустичного рефлексу при іпсилатеральний стимуляції.
- Визначення порогів акустичного рефлексу при контра-латеральній стимуляції.
Тимпанометрія
Тімпанометрією називається реєстрація зміни акустичного адміттанса при зміні тиску в зовнішньому слуховому проході (зазвичай від +200 до -400 мм водяного стовпа). Графічне зображення змін адміттанса в залежності від тиску в зовнішньому слуховому проході називається тимпанограм.
Адміттанс середнього вуха залежить від перепаду тиску повітря між середнім вухом і зовнішнім слуховим проходом. Найбільший адміттанс (піддатливість) в нормальному вусі досягається при однаковому тиску по обидва боки барабанної перетинки (нульовому перепаді тиску). Це демонструє «пік» тимпанограм, що знаходиться на нульовому тиску (що дорівнює атмосферному). При підвищенні і зниженні тиску в слуховому проході адміттанс знижується приблизно рівномірно. Нормальна тимпанограма має форму літери «Λ» характерну амплітуду (висоту) і ширину. Форма і амплітуди тимпанограми змінюються при порушеннях середнього вуха, що характеризує тип тимпанограм.
Класифікацію тимпанограм розробив один із засновників науки аудіології, видатний американський вчений і клініцист Джеймс Джергером (J. Jerger, 1970). Цю класифікацію, наведену в таблиці, використовують у всьому світі.
Тимпанометрія по Джаггеру (1970)
Тип тимпанограм |
Опис |
Діагностичне значення |
Точка максимального адміттанса в межах
0 ± 50 мл водного стовпа. Амплітуда в нормі. |
Нормале середнє вухо. | |
Точка максимального адміттанса в межах
0 ± 50 мл водного стовпа. Амплітуда збільшена. |
Атрофічні рубці барабанної перетинки.
Розрив ланцюга слухових кісточок. |
|
Точка максимального адміттанса в межах
0 ± 50 мл водного стовпа. Амплітуда зменшена. |
Обмеження рухливості ланцюга слухових кісточок, наприклад, при отосклерозі.
Невеликий рівень рідини в барабанній порожнині. |
|
Тимпанограм без видимого піку – зміни тиску не призводять до зміни адміттанса.
|
Порушення рухливості середнього вуха.
Адгезивний отит. Середній отит. |
|
Точка максимального адміттанса зрушена в бік негативного тиску.
Амплітуда в нормі або зменшена.
|
Порушення функції слухової труби.
Тубоотит. Барабанна перетинка не пошкоджена. |
|
Тимпанограм зубчастої форми.
Амплітуда збільшена. |
Гіперрухливість (надмірна рухливість) барабанної перетинки.
Розрив ланцюга слухових кісточок. |
Дослідження функції слухової труби
Слухова труба (Евстахіева труба) – анатомічний канал, який з’єднує порожнину середнього вуха з горлом, а через неї – з навколишнім повітрям. Слухова труба забезпечує доступ повітря з глотки в барабанну порожнину для підтримки рівноваги між тиском в цій порожнини і зовнішнім атмосферним тиском, а також постачання порожнини середнього вуха киснем повітря, тобто виконує вентиляційну функцію – необхідну для нормального функціонування середнього вуха. У дорослої людини слухова труба закрита (точніше закрито її гирлі, що відкриваються в глотку) і відкривається при ковтанні. Порушення вентиляційної функції слухової труби призводить до виникнення середнього отиту.
Порушення функції слухової труби – повне або часткове її закриття – виникає при аденоїдах, ущелині піднебіння, пухлини носоглотки, набряку слизової носоглотки в результаті інфекції. У дітей грудного та молодшого віку можуть бути функціональні порушення – спадання стінок слухової труби внаслідок зниження еластичності, неповного розкриття глоткового отвору слухової труби внаслідок дисфункції м’язів, натягує м’яке піднебіння.
Тест оцінки вентиляційної функції слухової труби (тест ВФСТ) полягає в тому, що тімпанометрія проводиться тричі – при різноманітному тиску в носоглотці:
- 1-а – контрольна тимпанограма – реєструється при нормальному тиску в носоглотці. Проводиться також, як звичайна діагностична тімпанометрія.
- 2-а тимпанограма – при підвищеному тиску в носоглотці (дослід Вальсальва). Для цього обстежуваного просять видихнути при закритому носі і роті. При нормальній вентиляційної функції слухової труби пік тимпанограми реєструється при тиску більшому, ніж на контрольній тимпанограмі.
- 3-атимпанограм – при зниженому тиску в носоглотці (дослід Тойнбі). Для цього обстежуваного просять ковтнути при закритому носі і роті.
Результати тесту ВФСТ представлені на малюнку 4.
За допомогою сучасних аналізаторів середнього вуха ВФСТ компанії Interacoustics, використовуваних фахівцями центру ЕРГО-Я можна проводити при непошкодженій і перфорованій (пошкодженої) барабанній перетинці.
Акустична рефлексометрія
Акустичний рефлекс (АР) внутрішньовушних м’язів – це рефлекторне скорочення під впливом звуку стремена м’яза середнього вуха, а при дуже сильному звуці – також і м’яза, що натягує барабанну перетинку. Він захищає орган слуху від впливу сильного звуку. АР – двосторонній рефлекс, тобто виникає в обох вухах, навіть якщо звук надходить тільки в одне вухо. Цей рефлекс – безумовний, тобто виникає мимоволі, не залежно від волі слухача.
Стременцевий м’яз розташований в порожнині середнього вуха і прикріплений до найменшої слухової кісточки – стременця. Підстава стремечка має овальну форму і при неголосних звуках робить педалюючий рух в овальному вікні равлика внутрішнього вуха навколо короткої дуги овалу, забезпечуючи максимальну амплітуду коливань і зміщення рідини в равлику. А значить і кращу слухову чутливість. При гучному звуці (близько 70 дБ) спрацьовує акустичний рефлекс стремена м’яза. Вона скорочується і змінює рух стремечка таким чином, що педалює рух стремечка стає навколо довгої дуги овалу, знижує амплітуду коливань і оберігає внутрішнє вухо від надмірного навантаження.
Дуже важливим фактором, що визначає діагностичну цінність АР в діагностиці порушення функції лицьового нерва, є те, що стременцевий м’яз іннервірується і управляється різними нервами – гілкою лицьового нерва на стороні стимуляції (іпсилатеральною) і низхідною гілкою слухового нерва на протилежному боці (контралатеральної).
При дуже потужному звуку (близько 120 дБ) спрацьовує також і м’яз, натягує барабанну перетинку. Це обмежує рухливість барабанної перетинки і ще більше зменшує коливання, які відбуваються в равлику внутрішнього вуха і таким чином ще сильніше захищає внутрішнє вухо від перевантаження. На відміну від стремена, цей м’яз іннервірується і управляється гілкою трійчастого нерва.
АР змінює адміттанс середнього вуха. Ця зміна реєструється за допомогою аналізатора середнього вуха. Дуже важливо мати на увазі, що напрям зміни адміттанса в разі АР стремена м’яза і м’яза, що натягує барабанну перетинку, протилежні. Цей факт часто не береться до уваги, що призводить до діагностичних помилок.
Акустична рефлексометрія – реєстрація акустичного рефлексу. Мінімальний рівень звуку, необхідний для викликання скорочення стремена м’яза називається порогом акустичного рефлексу. У нормі поріг акустичного рефлексу знаходиться на рівні 65 – 90 дБ. АР в нормі виявляється по обидва боки (бінаурально), навіть при ізольованій стимуляції одного вуха.
Акустична рефлексометрія виконується двома способами подачі звукового стимулу:
- Іпсилатерально –звуковий стимул подають у те ж вухо, в якому реєструють АР. А сам АР називають «іпсілатеральний акустичний рефлекс», хоча, як було згадано вище, АР – двосторонній рефлекс.
- Контралатерально –звуковий стимул подають в вухо, протилежне тому, в якому реєструють АР. Такий АР називають «контралатеральний акустичний рефлекс».
Звуковими стимулами при акустичній рефлексометрії служать тони частотою 500, 1000, 2000, 4000 Гц і широкосмуговий шум. Аналізатор середнього вуха автоматично підвищує силу (рівень) стимулу і знаходить поріг АР і визначає зростання амплітуди АР у міру посилення стимулу.
Діагностична цінність акустичної рефлексометрії
Акустична рефлексометрія важлива для діагностики кондуктивної і сенсоневральної приглухуватості, ураження слухового нерва, стовбура головного мозку, а також лицьового нерва.
- При сенсоневральної приглухуватості поріг АР залежить від ступеня зниження слуху, що дозволяє орієнтовно визначити ступінь зниження слуху.
- Поріг АР реєструється в межах нормальних значень при вадах чутності менше 50 дБ.
- При порогах чутності від 50 до 80 дБ пороги АР пропорційно збільшені.
- При порогах чутності вище 80 дБ АР не реєструється.
- АР не реєструється при кондуктивній і змішаній приглухуватості, що допомагає диференціювати її від сенсоневральної приглухуватості.
- Порушення функції лицьового нерва характеризується відсутністю АР на стороні поразки (іпсилатеральній) і присутністю на протилежній (контралатеральній) стороні.
-
При порушенні слухового нерва АР не реєструється при стимуляції на стороні ураження – ні іпсілатерально, ні контралатерально.